Рід Шухевичів живе на Галичині вже понад два століття. Так, в Галичині відомі Йосип та Володимир Шухевичі - автори семитомної історико-етнографічної праці "Гуцульщина" та відважний командир Січових Стрільців Степан Шухевич. Останній, ставши після окупації Галичини поляками адвокатом, захищав по судах молодих ОУН-івців, в тому числі - і свого племінника Романа, майбутнього генерала УПА.
Роман Шухевич народився 30 червня 1907 року у Львові і був охрещений в Успенській церкві. У 1917 році, коли у Росії вибухнула революція, Роман вступив до Львівської гімназії. В 1926-му він вступає до Львівського Політехнічного Інституту і успішно закінчує його. Паралельно з інститутом, Роман закінчив старшинську школу польської армії і спеціальні офіцерські курси. Офіцерські курси довелося проходити інкогніто, бо з 1925 року Роман є членом Української Військової Організації (УВО) - "матері" Організації Українських Націоналістів (ОУН). Також Роман Шухевич захоплювався спортом. У 1923 році на спортивних змаганнях у Львові він встановив рекорд Галичини з бігу на 400 метрів і з плавання на 100 метрів. Виховуючись у інтелігентній сім'ї, Роман був студентом заочного курсу львівського Музичного інституту імені Лисенка по класу фортепіано. Роман Шухевич навіть виступав у Львівському оперному театрі, де під його акомпанемент співав його брат Юрій. У 1941 році Роман, вже командир батальйону "Нахтігаль", знайде його тіло у одній із львівських в'язниць - Юрія буде закатовано більшовиками... Добре проявив себе Роман і у "Пласті" - українській молодіжній скаутській організації, яка, до речі, існує і сьогодні. Там він зарекомендував себе як відповідальний і активний учасник організації. Отже, як би не хотіли деякі російські шовіністи, всебічно розвиненого Романа Шухевича ніяк не можна назвати якимось гуцульським шибайголовою, який спустився "покозакувати" з карпатських вершин. В той же час, не був Шухевич і пустим інтелектуалом - у справі захисту українців він ішов настільки далеко, наскільки це було потрібно. У 1926 році він власноруч убив польського шкільного куратора Собінського, засудженого українським підпіллям за заборону шкіл з українською мовою навчання. Саме Шухевич у 1933 році готував замах на агента НКВС Майлова. Убивство Майлова було помстою за вчинений радянською владою Голодомор... З 1929 року життя Романа Шухевича було пов'язане з ОУН - в організації він отримав посаду бойвого референта, тобто керівника силових акцій. Його діяльність, як і саме існування ОУН, була для поляків кісткою у горлі. Тому в 1934-му Шухевич потрапив до концтабору в Березі Картузькій, потім - до польської тюрми. Стараннями родича-адвоката у 1938 році Шухевича амністували. Одразу після амністії Роман Шухевич вирушив на Закарпаття, де було створено Карпатську Січ - збройні сили для оборони краю від угорців. Саме на Закарпатті Шухевич зрозумів, що без власної армії українцям ніколи не вибороти собі незалежність. Тому навесні 1941-го Шухевич очолив український батальйон "Нахтігаль", на створення якого дали дозвіл німці. Шухевич зовсім не був прибічником Гітлера. Просто іншого шляху створити українську військову частину тоді не було - цього б не дозволили ні поляки, ні "совєти". Саме під прикриттям батальйону "Нахтігаль" 30 червня 1941 року у Львові провідниками ОУН було проголошено Акт відновлення Української Держави. На вимогу німців відкликати Акт, бійці "Нахтігалю" відмовилися від служби у Вермахті. Провідники ж ОУН потрапили до німецького концтабору. Колишні бійці "Нахтігалю", повоювавши з радянськими партизанами в Білорусі по німецькому контракту, були поставлені німецьким керівництвом перед вибором: або вони стають гарматним м'ясом на фронті, або потрапляють до концтабору. Українці ж під проводом Шухевича обрали свій варіант - просто розчинилися в західноукраїнських лісах. Так народилася УПА. За надзвичайно короткий час Шухевич організував розгалужену партизанську мережу з власною системою підготовки бійців. В УПА була своя медична служба, система харчування та організації побуту. Суворе дотримання конспірації і висока самосвідомість партизан дозволили цілих 20 років вести боротьби проти нацистської Німеччини та СРСР. Не дивно, що Шухевич став об'єктом полювання МДБ. Наприклад, у 1947 році радянські спецслужби розробили цілу військову операцію заради однієї людини - Романа Шухевича. Незважаючи на таку "увагу" до своєї особи, Шухевич двічі виїжджав на лікування до Одеси - жодного разу його не підвели ні побратими, ні власні навички конспірації. Але радянська влада мстилася Шухевичу через його родичів. У 1947 році його батька вислали до Сибіру, де він і помер. До Сибіру потрапила і його дружина. Дітей Шухевича вислали до дитячого будинку на Донбас. Щоправда, його синові Юркові вдалося втекти до рідного Львова. Але, намагаючись у 1948 році забрати з Донбасу сестру, Юрко потрапив до рук рядянських спецслужб. Так розпочався його багаторічний "круїз" по радянським тюрмам і концтаборам, який тривав аж до 1989 року... 2 березня 1950 року у Львові було схоплено зв'язкову Романа Шухевича Дарину Гусяк. Не "розколовши" Дарину під час катувань, МДБ-шники підсадили до неї в камеру агента. Так вдалося вивідати у одурілої від катувань дівчини місцезнаходження генерала. Одразу було створено оперативний штаб, до якого увійшов заступник міністра державної безпеки УРСР генерал-майор Дроздов, генерал-лейтенант Судоплатов з Москви та інші "видні люди". Проти Романа Шухевича було задіяно близько тисячі вояків військ МДБ... Але живого Романа Шухевича "вірні пси Совєтів" не отримали. Перед тим, як пустити собі у скроню кулю, генерал убив одного чекіста і поранив другого. За убивство Шухевича нікого нагороджено не було, бо до Москви прийшло два брехливих рапотри: ім'я сержанта, який нібито убив Шухевича, в них не збігається... Вже майже 60 років Романа Шухевича з нами нема. Але і сьогодні для тисяч українських націоналістів його ім'я є вищим орієнтиром. У найважчі моменти життя я кажу собі: "Шухевич віддав Україні ВСЕ. Невже я не можу віддати Україні хоча б трохи більше, ніж вже віддав?" І звідкись беруться сили. Хоча б ще на один крок. Слава Україні! Героям слава! Віхров Максим заступник голови ЛООВО"Свобода" з питань політичної освіти |